Якщо раптом не стане Сонця… відразу обмовимося:
такого – щоб Сонце раптом відразу взяло і кудись поділося – в принципі
відбутися не може. Звичайно, воно – як і все на світі – не вічне, але «смерть»
зірки – це досить тривале «дійство»: вигоряння водню, потім гелію, перетворення в червоний
гігант і нарешті – в білий карлик, що поступово остигає протягом тисячоліть
(причому фіналу цієї «драми» ми не побачимо – будемо благополучно знищені разом
з планетою на стадії червоного гіганта). Але раз вже ми про це заговорили – в порядку якогось дуже
філософського припущення уявімо, що Сонце таки пропало… ось так, було – і
відразу немає.
Строго кажучи, в перший момент нічого
екстраординарного не станеться – хіба що темно стане. Якби сталося таке, коли
на нашій стороні Землі буде ніч – ми взагалі можемо нічого не помітити,
принаймні – якщо небо буде закрите хмарами. Якщо небо буде ясним, ми все ж зауважимо: зірки є – а Місяця нема. Як відомо, наше нічне світило світить відбитим
сонячним світлом, отже, немає Сонця – не видно і Місяця.
Більш
серйозні наслідки (крім відсутності світла) почнуть відчуватися до 9-го дня
(мимоволі задумаєшся – випадково чи такий проміжок часу пов’язаний з поминанням
покійних). Як ми пам’ятаємо, різниця в температурі повітря на нашій планеті від
широти до широти пояснюється тим, що Сонце по-різному нагріває Землю, не стане
«джерела енергії» – зникне і різниця в температурі. Зрозуміло, вирівнюючись,
вона буде змінюватися в бік зниження – і на 9 день досягне нуля градусів
Цельсія, так що все почне замерзати, до 20-го дня всі водойми на Землі –
починаючи ставками і кінчаючи океанами – будуть покриті льодом.
Тим часом зниження температури триває: через 27
днів температура (як ми пам’ятаємо, однакова по всій Землі – аж до екватора)
падає до -18 градусів. Навряд чи треба пояснювати, що станеться з теплолюбними
рослинами, що ростуть у тропіках та й жителям тих країв, які звикли до жаркого клімату,
буде нелегко – нам, адаптованим до морозів буде трохи легше це переносити, але
тільки спочатку, адже цим справа не обмежиться! Більш, ніж через 3
місяці, температура впаде до -50 градусів (це вже Крайня Північ в масштабах планети).
Але
не забуваймо, що Сонце – не тільки джерело світла і тепла, це ще й гравітаційний
центр, «цементуючий» Сонячну систему, не стане його – і Земля піде у «вільне
плавання», через 6 років вона вже буде в районі орбіти Плутона, а там і взагалі
піде з Сонячної системи (якої, власне, без Сонця вже не буде). Втім, яка вже
різниця, де ми будемо знаходитися, якщо вже не гріє Сонце – через 10 років
температура впаде до -125 градусів – зрозуміло, ні про яке життя на Землі мови
вже не буде. А через 57 років – тим
більше: всі океани промерзнуть до самого дна, тобто не стане рідкої води –
головної умови життя.
Втім, деякі вчені з цим не згодні. Ні-ні, зрозуміло, дослідники не займаються
фантастичними сценаріями – мова йде про цілком реальні явища, що
зустрічаються у Всесвіті, і не так
вже рідко. Навколо інших зірок обертається чимало планет-гігантів, причому орбіти у них вельми витягнуті: то
підійдуть до своєї зірки ближче, ніж Меркурій – то відійдуть далі Плутона. Так от, пройде такий гігант поблизу планети
величиною із Землю, а то й менше – або навіть більше в 10 разів – та й
зіштовхне її з орбіти своєю гравітацією. В результаті вона «виходить з-під
контролю» – і маємо ми планету-бродягу: зірка-то залишилася на місці – але
планету вже не гріє, оскільки та пішла далеко.
Так ось, при таких обставинах планету цілком
може «обігрівати» зсередини розпад радіоактивних речовин або вулканічна
діяльність – настільки, що вода в рідкому стані може «протриматися» не один
мільярд років. По суті, це буде схоже на Європу, супутник Юпітера – а на Європі
життя відшукати дуже навіть розраховують, навіть багатоклітинних!
Будемо
радіти, що подібне нам таки не загрожує, а якщо комусь хочеться поміркувати про
сценарії кінця світу – виберемо що-небудь більш реалістичне – наприклад, спалах
гамма-випромінювання на відстані в 10 тисяч світлових років від Землі.